КИБА ІВАННА ЯРОСЛАВІВНА

ВІРШІ

Ми не потерпимо національного приниження,

бо український дух готовий до воздвиження.

Московський чобіт топче землю нашу,

але не хочемо ми з ними їсти кашу.

Імітація Києвом захисту Криму...

Це сподобалось " Третьому Риму".

Імітація національної оборони,

 а бажаючих хлопців -- цілі батальйони

стати в захист брат біля брата:

"Не дамо розгулятись чужому солдату!"

Присяги не зрадять вкраїнські вояки,

як би там не старались московські собаки.

Від них чекає Путін зради й капітуляції,

та не бояться хлопці і повної блокації.

Народ не спить, очікує нагоди

позбавити тих перевертнів свободи.

Новітні москвофіли, ой, Тарасе,

 чи бачиш ти із неба сором наш?

Чи чуєш ти здалека, чи тобі болить,

як клятий той триколор майорить?

Як стяг наш рідний, милий долу опускають?

 Та хто ж вони? Вони й самі не знають коріння їхнє де?

В Москві, чи в Україні? Перемішалось все

 і стидно стало нині. Так встидно...аж душа болить.

 Дві України, дві часточки одного не можуть

вкупі й згоді жить, а клятий той триколор й далі майорить..

.Уряд національної довіри наполегливо шукає поради,

 а чи не стане він " урядом національної зради"?

Здають тихенько Крим....а може... і Луганськ ?

Чи й по степах вкраїнських проїдеться москаль?

О, Боже! До тебе молитва й прохання:

допоки триватиме наше змагання?

Чекати, терпіти, надіятись, тліти...

Коли ж розпочнемо нарешті ми жити?

А може й неправда, живемо вже нині,

бо любимо, мріємо в тяжкій годині,

підтримуєм друга, з біди тягнем брата:

виконуєм слово Шевченка -- пророка вкраїнського й тата.

Нам багато не треба, лиш Вкраїну свою,

кохану і рідну, багату і вільну, за неї почали борню.

Щоб слово звучало свобідно,

Щоб дух український не згас,

народ був господарем влади,

хай буде усе, як хотів наш Тарас!

Ну що, ти, Путін,  хочеш імператорську корону?

Не буде так! Готуйсь тримати оборону!

Бо скоро прийде час, коли твоя  наглядна велич

 розійдеться мов дим, залишишся ні з чим,

мов у розбитого корита. Не буде морда твоя сита

сльозами нашими...О, ні! Бо з нами Бог, у ньому

 наша сила  й могутність наша, бо не раз косила

 коса московська бідний наш народ, та вистояв і

збудував державу. Й стоятиме вона на славу

нащадкам нашим , а тобі, дияволе  нахабний і

 брехливий,  твоя ж коса підкосить жили

 і згинеш ти, і канеш в небуття, а твій народ ,

котрий лишився з Богом, тебе забуде,і сліду твого

не лишить на землі російській, і заживе тоді

 на кров'ю і сльозами скропленій землі...